На жаль, війна забирає не лише життя та майно українців, але й нищить первинні документи. Як відомо, без підтвердних документів, платники податків не мають право формувати показники податкового обліку (п. 44.1 Податкового кодексу України). З урахуванням сумних воєнних реалій законодавець пішов назустріч платникам та запровадив окрему норму, яка покликана вирішити проблеми платників, документи яких знищила війна.
Так, у квітні 2022 року розділ ХХ Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 69.28, який встановив окремі правила (винятки із вищезгаданого пункту 44.1) для платників, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях України і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань.
Для таких платників вводиться мораторій на проведення перевірок звітних періодів, первинні документи щодо яких було втрачено. Мораторій діє і після завершення воєнного стану. Іншими словами, оспорення податковими органами показників за відповідні періоди стає просто неможливим, оскільки усувається податкова перевірка як первинний етап такого оспорення. Обов’язкова передумова для цього – подання платником повідомлення податковому органу про неможливість вивезення та/або втрату документів та прийняття податковим позитивного рішення за наслідками розгляду такого повідомлення.
Досить очікувано, на практиці податкові органи не поспішають усувати себе від їх улюбленого інструменту – податкових перевірок. Зазвичай, у відповідях на свої повідомлення податковому органу про неможливість вивезення та/або втрату документів платники податків отримують листи від податкових органів, в яких фіксується відсутність підстав для застосування вищезгаданого пункту 69.28 Податкового кодексу України. Найпоширеніша причина такого висновку податківців – неналежне, на їх думку, документальне підтвердження того, що вказані у повідомленні документи були справді знищені війною. Нерідко такі листи податкової навіть не виглядають як акти індивідуальної дії, які можна оскаржити в суді.
Однак наразі існує вже досить сформована судова практика щодо оскарження подібних дій податківців. Досить часто такі справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Із позитивного, можна відзначити те, що суди визнають листи податківців такими, що підлягають оскарженню. Із негативного, суди зазвичай відмовляють у позовних вимогах щодо накладення мораторію на перевірки. Натомість суди охоче задовольняють позовні вимоги щодо визнання відмови у застосуванні п. 69.28 незаконною та щодо зобов’язання податкової повторно розглянути звернення платника щодо такого застосування з урахуванням висновків суду. Також варто відзначити, що Верховний Суд зазвичай відмовляє у відкритті касаційного провадження у подібній категорії спорів через їх незначну складність.
